Канада має одну з найбільш розвинених та комплексних систем захисту прав працівників у світі, що створює міцну основу для справедливих трудових відносин та забезпечує гідні умови праці для мільйонів канадців. Система трудових прав у Канаді є багаторівневою та складною, охоплюючи федеральні, провінційні та територіальні юрисдикції, кожна з яких має власні особливості та специфічні вимоги. Ця складна мережа законодавства створює потужний захисний механізм для працівників, який постійно розвивається та адаптується до нових викликів сучасного світу праці.
Фундаментальною особливістю канадської системи трудових прав є те, що близько 90% працівників підпадають під провінційне законодавство, тоді як лише 10% працівників регулюються федеральним законодавством через Canada Labour Code. Федеральна юрисдикція поширюється на специфічні галузі економіки, такі як банківська справа, авіаперевезення, радіо та телемовлення, міжпровінційний транспорт, телекомунікації та федеральні урядові установи. Всі інші працівники підпадають під законодавство тієї провінції чи території, де вони працюють, незалежно від місцезнаходження головного офісу роботодавця.
Система трудових прав у Канаді ґрунтується на принципі встановлення мінімальних стандартів, які не можуть бути зменшені навіть за згодою працівника, але можуть бути покращені через колективні договори, індивідуальні трудові угоди або корпоративні політики. Це означає, що законодавчо встановлені стандарти є абсолютним мінімумом, нижче якого умови праці не можуть опуститися, але роботодавці мають право та часто пропонують кращі умови для залучення та утримання талантів.
Канадська система охорони праці побудована на концепції внутрішньої відповідальності, згідно з якою всі учасники робочого процесу — від роботодавців до працівників — несуть спільну відповідальність за створення та підтримання безпечного робочого середовища. Ця система ґрунтується на трьох фундаментальних правах, які гарантовані всім працівникам у Канаді незалежно від галузі, розміру компанії чи статусу зайнятості.
Право знати є першим та основоположним правом, яке гарантує працівникам доступ до повної інформації про всі потенційні небезпеки на їхньому робочому місці. Це право включає отримання детальної інформації про хімічні речовини, фізичні загрози, ергономічні ризики та інші фактори, які можуть вплинути на здоров'я та безпеку. Роботодавці зобов'язані надавати цю інформацію до початку роботи та постійно оновлювати її в міру виявлення нових ризиків. Інформація має бути доступною з урахуванням особливих потреб працівників (шрифт Брайля, великий шрифт, аудіозаписи, жестова мова).
Право участі дає можливість активно брати участь у процесах, що стосуються охорони праці на робочому місці: вибирати представників з охорони праці, входити до відповідних комітетів, висловлювати пропозиції щодо покращення безпеки та брати участь у розслідуванні нещасних випадків. Працівники також зобов'язані повідомляти про виявлені небезпеки без страху покарання чи помсти. Це право гарантує, що саме працівники, які найкраще знають специфіку своєї роботи, впливають на покращення безпечності умов.
Право відмови від небезпечної роботи — найбільш потужний інструмент захисту: працівник може відмовитись виконувати роботу, яку обґрунтовано вважає небезпечною для себе чи колег, без страху звільнення або дисциплінарних дій. Достатньо обґрунтованої впевненості в наявності небезпеки. Після відмови обов’язково проводиться неупереджене розслідування, і працівник не повертається на роботу до усунення небезпеки.
Канадські стандарти зайнятості встановлюють мінімальні вимоги до робочих умов і охоплюють практично всі аспекти трудових відносин. Типовий робочий тиждень складає 40 годин (по 8 годин на день), але в Альберті та Онтаріо цей ліміт — 44 години для більшості працівників.
Оплата понаднормових є обов’язковою у всіх юрисдикціях та, зазвичай, складає 1,5 стандартної ставки (overtime pay) за години понад норму. Межа настає після 40–44 годин на тиждень залежно від провінції, окремо можуть існувати щоденні обмеження.
Мінімальна заробітна плата визначається окремо кожною провінцією й територією та регулярно переглядається (2024: від $11,81/год до $16/год, федеральна — $15,55/год). Зазвичай заробітна плата індексується до інфляції.
Обов’язкові перерви і відпочинок регламентуються законом: кожні 5 годин праці — 30-хвилинна неоплачувана перерва, а також мінімум 24 години безперервного відпочинку на тиждень (у деяких провінціях — більше).
В Канаді для працівників із стажем до 5 років гарантовано щонайменше 2 оплачуваних тижні відпустки на рік; зі стажем понад п’ять років — 3 тижні й більше (залежить від юрисдикції). Відпустка оплачується не менше 4% (2 тижні) або 6% (3 тижні) від річної зарплати.
Оплачувані державні свята різняться між провінціями, але зазвичай включають Новий рік, День Канади, День праці та Різдво. Якщо працівник працює в цей день — йому гарантовано підвищену оплату або інший вихідний.
Лікарняні (sick days) регламентуються територіальним законодавством: десь є оплачувані дні, десь — лише неоплачувані, але із захистом від звільнення під час хвороби. COVID-19 прискорив впровадження оплачуваних лікарняних в багатьох регіонах.
Система материнських та батьківських відпусток одна з найпрогресивніших у світі:
На федеральному рівні діє Canadian Human Rights Act, а кожна провінція має аналогічний закон. Забороняється дискримінація за расою, походженням, релігією, віком, статтю, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю/вираженням, інвалідністю, судимістю (за яку надано помилування) тощо.
Переслідування — це дискримінаційна практика, що може містити небажані жарти, коментарі, погрози, фізичний контакт чи створення ворожої атмосфери. Відповідальність несуть не лише безпосередні порушники, а й роботодавець — якщо не вжив заходів попередження та реагування.
З 2021 року для федерально регульованих роботодавців обов’язкова політика попередження переслідуванню/насильству: чіткі процеси подання та розгляду скарг, забезпечення конфіденційності, захист осіб, що скаржаться, навчання і оцінка ризиків.
Захищене федеральним законом PIPEDA (Personal Information Protection and Electronic Documents Act) та провінційними аналогами.
Працівники мають захищене Конституцією право створювати профспілки, приєднуватися до них чи не вступати до жодної, вести колективні переговори з роботодавцем.
Канада не визнає “at-will employment” — для законного звільнення без причини необхідно надати завчасне письмове попередження або оплату «заміст» (notice or pay in lieu), строк залежить від стажу.
Додаткові захисти діють для працівників до 18 років (обмеження годин, видів трудової діяльності, молодіжна мінімальна зарплата), тимчасових іноземних працівників (усі ті самі права, ретельний урядовий нагляд), працівників з інвалідністю (право на пристосування до неправомірних труднощів).
Працівники у федеральній сфері мають право просити зміни у графіку, тривалості чи місці роботи (гнучкий підхід); роботодавець зобов’язаний розглянути заявку й дати обґрунтовану відповідь.
Працівники мають право отримувати детальну, зрозумілу інформацію про оплату праці (розрахункові листи з усіма нарахуваннями та відрахуваннями), доступ до особистих даних, письмове пояснення виплат при звільненні.
Існує декілька шляхів захисту:
Система трудових прав у Канаді постійно удосконалюється: розширюється захист від переслідування, збільшується мінімальна заробітна плата, розширюється система гнучкої та дистанційної роботи, впроваджуються нові гарантії для працівників цифрових платформ. Після пандемії стали більш поширеними оплачувані лікарняні, посилився захист працівників у сфері приватності й основних послуг.
Канадська система трудових прав — складна, але гнучка й прогресивна, що дозволяє ефективно реагувати на економічні, технологічні та соціальні трансформації. Чітке розуміння своїх прав — ключ до захисту власних інтересів для кожного співробітника та до формування здорових, продуктивних, чесних робочих колективів у сучасній Канаді.