Канадська система охорони здоров'я представляє собою унікальну модель, що поєднує державне та приватне фінансування, створюючи змішану систему з чітким розподілом функцій та послуг. Хоча багато хто вважає канадську медицину повністю державною, насправді вона має складнішу структуру, де співіснують обидва сектори.
Канадська система охорони здоров'я базується на принципах універсальності, доступності та всеосяжності, закріплених у Законі про охорону здоров'я Канади (Canada Health Act). Співвідношення державного та приватного фінансування становить приблизно 71% до 29%, що відображає змішану модель фінансування.
Загальні витрати на охорону здоров'я в Канаді у 2024 році досягли $372 мільярдів, або $9,054 на одного канадця. Ці витрати розподіляються наступним чином:
Державна система охорони здоров'я Канади, відома як Medicare, покриває всі медично необхідні послуги лікарів та лікарень. Це включає:
Ці послуги надаються безкоштовно в місці отримання – пацієнт не платить безпосередньо за лікування, оскільки витрати покриваються провінційними планами медичного страхування.
Найбільші категорії державних витрат на охорону здоров'я у 2024 році:
Незважаючи на широке покриття, державна система має суттєві обмеження:
Тривалий час очікування – одна з найбільших проблем канадської державної медицини. За даними дослідження Fraser Institute, у 2024 році середній час очікування від направлення сімейним лікарем до отримання спеціалізованого лікування досяг рекордних 30 тижнів.
Обмежене покриття – державна система не покриває або частково покриває такі важливі послуги як:
Обмежений вибір лікарів та часу прийому – пацієнти часто не можуть вибрати конкретного спеціаліста і мають обмежену гнучкість щодо часу прийому.
Приватний сектор у канадській медицині відіграє важливу роль, доповнюючи державну систему. Він зосереджений переважно на послугах, які не покриваються або частково покриваються державною системою. Приватна медицина в Канаді існує в рамках, встановлених законодавством, і має певні обмеження порівняно з повністю приватизованими системами в інших країнах.
Приватний сектор у канадській медицині охоплює:
Стоматологічні послуги – більшість стоматологічних клінік є приватними, і пацієнти оплачують послуги безпосередньо або через приватне страхування.
Офтальмологічні послуги – перевірка зору та окуляри зазвичай не покриваються державною системою і надаються приватними клініками.
Фармацевтичні препарати – ліки, що відпускаються за рецептом поза лікарнею, оплачуються пацієнтами або через приватне страхування.
Приватні клініки та лікарні – пропонують послуги з меншим часом очікування, але за пряму оплату.
Додаткові послуги – фізіотерапія, масаж, акупунктура та інші альтернативні методи лікування зазвичай надаються приватними практиками.
Приватне медичне страхування відіграє важливу роль у канадській системі охорони здоров'я, покриваючи послуги, які не входять до державних планів. Приблизно 1 з 5 канадців (близько 7,5 мільйонів людей) не має страхування на ліки за рецептом і повинен оплачувати ці витрати з власної кишені.
Багато канадців отримують приватне страхування через роботодавців як частину соціального пакету. Для тих, хто не має такої можливості, існують індивідуальні плани страхування, які можна придбати самостійно.
Одна з найбільших відмінностей між державною та приватною медициною в Канаді – це час очікування. У державній системі пацієнти можуть чекати місяцями на консультацію спеціаліста або планову операцію. За даними дослідження 2024 року, середній час очікування на консультацію спеціаліста становить 15 тижнів.
У приватних клініках час очікування значно менший – пацієнти можуть отримати послуги протягом днів або тижнів, а не місяців. Однак ця перевага має свою ціну – пряму оплату за послуги.
Якість медичних послуг у державному та приватному секторах часто порівнянна, оскільки в обох працюють кваліфіковані медичні працівники. Основні відмінності полягають у:
Вартість є ключовою відмінністю між державною та приватною медициною. Державні послуги фінансуються через податки, і пацієнти не платять безпосередньо за лікування. За даними Fraser Institute, типова канадська сім'я з чотирьох осіб із середнім доходом $176,266 сплачує приблизно $17,713 на рік за державне медичне страхування через різні податки.
Натомість приватні послуги оплачуються пацієнтами безпосередньо або через приватне страхування. Вартість приватних медичних послуг у Канаді може бути значною, але вони забезпечують швидший доступ та більшу гнучкість.
Доступ до державної медицини для іммігрантів залежить від їхнього статусу:
У деяких провінціях існує період очікування (зазвичай 3 місяці) перед отриманням державного медичного страхування для новоприбулих.
Для іммігрантів, які не мають права на державне медичне страхування або перебувають у періоді очікування, рекомендується придбати приватне медичне страхування. Це особливо важливо, оскільки вартість медичних послуг без страхування може бути дуже високою.
Канадська система охорони здоров'я стикається з низкою викликів, які впливають на обидва сектори:
У відповідь на ці виклики впроваджуються різні реформи та інновації:
Канадська система охорони здоров'я представляє собою унікальну модель, де державний та приватний сектори співіснують та доповнюють один одного. Державна система забезпечує універсальний доступ до основних медичних послуг, тоді як приватний сектор заповнює прогалини та пропонує додаткові послуги.
Основні відмінності між державною та приватною медициною в Канаді полягають у покритті послуг, часі очікування, вартості та гнучкості. Розуміння цих відмінностей допомагає пацієнтам, особливо новоприбулим іммігрантам, орієнтуватися в системі та отримувати необхідну медичну допомогу.
Незважаючи на виклики, канадська система охорони здоров'я продовжує еволюціонувати, шукаючи баланс між універсальністю, доступністю та ефективністю. Майбутнє канадської медицини, ймовірно, передбачатиме подальшу інтеграцію державного та приватного секторів для забезпечення оптимальної медичної допомоги всім жителям Канади.