В Канаді створення та ведення бізнесу регулюється за трирівневою моделлю: федеральним, провінційним (територіальним) та муніципальним рівнями. Кожен рівень влади встановлює власні вимоги до ліцензій і дозволів, тому відповідь на питання, чи потрібен окремий дозвіл, залежить від характеру бізнесу, його географії та обсягу діяльності. Загалом, універсальної «національної ліцензії» не існує, але більшість підприємців зіштовхуються з необхідністю отримати принаймні один або кілька дозволів на різних рівнях.
На федеральному рівні всі підприємства, окрім неформальних одноосібних підприємців без співробітників і з оборотом до 30 000 CAD, повинні зареєструватися в Canada Revenue Agency (CRA) та отримати Business Number. Цей унікальний ідентифікатор необхідний для сплати податків (GST/HST), зборів за працевлаштування (CPP, EI) та взаємодії з федеральними програмами підтримки. Однак сам по собі BN не є ліцензією, а скоріше ключем для подальшого доступу до податкових і реєстраційних сервісів.
Деякі галузі підпадають під пряму федеральну юрисдикцію та вимагають спеціальних дозволів. Серед них — фінансові послуги (банки, страхові компанії), авіаційна та залізнична галузі, міжпровінційні перевезення, телекомунікації, радіо- та телебачення, а також фармацевтика та контроль імпорту харчових продуктів. Підприємствам у цих секторах доводиться отримати ліцензії від відповідних федеральних регуляторів: Office of the Superintendent of Financial Institutions, Canadian Transportation Agency, CRTC, CFIA тощо.
Коли бізнес реєструється на провінційному або територіальному рівні (наприклад, Alberta Registries, BC Corporate Registry, Registries of Ontario), підприємець формально отримує право вести діяльність під обраним ім’ям в межах провінції. Для корпорацій це включає подачу Articles of Incorporation, а для партнерств та одноосібних підприємств — Statement of Registration. Провінційний реєстр не видає «ліцензій» на всі види бізнесу, але підтверджує легітимність назви та структури бізнесу.
Проте провінції регулюють низку професій та галузей окремо. Медичні працівники, адвокати, інженери, бухгалтери, архітектори, стоматологи та інші фахівці повинні отримувати провінційні професійні ліцензії від відповідних асоціацій (наприклад, APEGA в Альберті, PEO в Онтаріо). Недотримання професійних стандартів та роботи без ліцензії призводить до накладення штрафів та кримінальної відповідальності.
Окремо регулюється продаж алкоголю, азартні ігри, телемаркетинг, нерухомість, ветеринарні послуги тощо. Ці галузі вимагають провінційних ліцензій чи дозволів на операційну діяльність.
Найбільш поширені дозвільні вимоги стосуються муніципальних бізнес-ліцензій, які видають міські чи районні адміністрації. Вони покликані контролювати відповідність діяльності місцевим зонінговим нормам, санітарним вимогам та заходам безпеки. Наприклад, кава-шопи, ресторани, перукарні, автомайстерні, офісні центри, турфірми та багато інших бізнесів обов’язково повинні отримати муніципальну ліцензію перед початком роботи.
Зонінг перевіряє, чи дозволено використовувати приміщення чи ділянку під комерційну діяльність відповідного типу (житлова зона, комерційна зона, промислова зона). Будівельні та реконструкційні роботи зазвичай потребують окремих будівельних дозволів, які гарантують відповідність будівельним кодексам, нормам пожежної безпеки та доступності для людей з інвалідністю.
Кожна галузь має власні додаткові вимоги. Ресторани повинні отримати дозволи на обробку та сертифікації з безпеки харчових продуктів, транспортні компанії — дозволи на комерційні перевезення та технічний огляд транспортних засобів, будівельники — ліцензії від провінційних департаментів муніципальних справ та ліцензії підрядників.
Для бізнесів, які продають товари або послуги ліцензованого характеру (медикаменти, юридичні послуги, фінансові консультації), необхідні відповідні професійні або продукт-орієнтовані сертифікати та дозволи.
Певні види діяльності зобов’язують підприємця мати страхування відповідальності (professional liability, general liability, errors & omissions) чи внести фінансові гарантії. Наприклад, будівельні компанії в Альберті повинні сплачувати внески до Workers’ Compensation Board, а лікарі — мати professional liability insurance. Наявність полісу страхування часто перевіряють перед видачею ліцензії.
Отже, окремий загальнонаціональний “бізнес-дозвіл” для всіх видів діяльності в Канаді не потрібен — систему побудовано на комбінації реєстрацій та ліцензій на різних рівнях. Проте практично кожен бізнес стикається з потребою:
Ретельне вивчення вимог на кожному рівні — федеральному, провінційному та муніципальному — дозволить уникнути штрафів, затримок і зупинки бізнесу. Плануючи відкриття чи розширення діяльності, завжди радьтеся з фахівцями з корпоративного права чи бізнес-консультантами, щоб переконатися у правильності виконання всіх норм та отриманні необхідних дозволів. Надійні юридичні та бухгалтерські партнери допоможуть вам зосередитися на розвитку справи, а не на бюрократичних тонкощах.